клинический случай. пишем сказку о пневме.

[DimonChemp]

пришол добрый модер и заглушыл всех в ноль. даже ни пикнули. и увльокся модер маленько и начал ...

[DimonChemp]

Вот и сказочке конец а кто слушал молодец.

[shymah]

И посмотрел папа Карло на весь етот беспридел и выточил внучке Буратино 5.5

[VladZ]

Темно... Минали години, дні, тижні. Там ,за стіною, лунали співи пташок, звуки машин, гомін Людей -там була Свобода. А тут було темно , тісно і страшно. Що буде з нами? Чого чекати ? Час спливав в думках і спогадах. Такі звичні і повсякденні Сонце та зоряні ночі, зелені схили Карпат і бездонне Чорне море ,квітучі весни і люті морози...де все це,де ?
Поміж бранців ходила легенда, ніби зрідка відкривається брама і ті , що були біля неї більше ніколи не повертаються... Що ставалося далі ніхто не знав. Та була надія, що вони знову поверталися на волю. Тому всі блукали вздож стіни в тисняві і темряві з надією, що саме тут , біля них, відкриється брама і хоть хтось вирветься туди, за браму а там...хто знає. Але надія є, вона вселяла віру і в душах бранців лунало - разом нас багато, нас не подолати Так у бранців була сила. Невидима і незрозміла, та вона була - сила юрби, сила натовпу, була і надія. Та раптом...щось скрипнуло , удар. Задзвеніла , задрижала стіна і невеличка юрба бранців, не роздумуючи кинулася в прочинені ворота. Ворота миттю зачинилися...Щасти вам...
Ті ,хто вирвався ,не оглядаючись кинулися вперед. Та що це , знову стіна. Хтось з розгону вдарився в стіну , відбився і впав під ноги юрби. Сюди, вгору, вихід тут - пролунало в юрбі і всі кинулися догори. Знов якийсь поворот, знову хтось вдарився в стіну, забився в кут, витратив на удар всі сили і лише заважав юрбі.Що це, лабіринт? Ні, попереду стіна, якась інша...Навались, дружно, дужче , дужче...Стіна заскрипіла і зрушила з місця. Нумо , давайте , тисніть геть усі. Не втрачайте надії. Може свобода вже близько. Вперед !!! Стіна зрушилась з місця і під тиском юрби почала рухатися.Вперед, вперед, вперед ...Як швидко тануть сили,що за холод ? Чому стає холодно? Хтось тримався біля стіни тунелю і забився об неї і лишень заважав бігти іншим. Нумо ж, ще трішки , не зважайте на втрати. Вперед... Стіна почла рухатися все швидше і швидше, закрутилася у загадковом танці , швидше, швидше! А сили тануть, юрба розтягнулася вздовж тунелю, хтось втратив сили , хтось надію, та не всі. Найзаповзятіші і далі тиснули на стіну і гнали її вперед.Хоч би стало сили... Раптом в очі вдарило сліупче світло , бранці вирвалися на волю змішалися з міріадами братів і сестер і закружляли у дикому вихорі танцю свободи.... Куля покинула ствол

То постріл з РСР для філологів


і візуалізація http://www.youtube.com/watch?v=oemH8xhyw6g

[VladZ]

Клава залипає, вибачайте.

[смит]

Більше нагадує постріл з мисливської дробом.

[VladZ]

Бранці - молекули повітря. Дроб не має потенціальної енергії - сили і надії і не може штовхати "іншої стіни" ( кулі) Боги - Блез Паскаль і Джоуль не дали Дробу таких чеснот.

[смит]

Але бог Ісаак Ньютон втрутився з своїм яблуком і у дробу відновилась потенціальна енергія,а щодо іншої стіни(пиж),то дріб може штовхати її,ще й як.

[VladZ]

Так он хто вигадав Віагру